ЛИ́СКА, КИ,
Ли́ска, ки, ж.
1) Ум. отъ лиса. Котику-братіку! несе мене лиска по каменю мосту. Рудч. Ск. І. 27.
2) = Лисак 4. Ой були ми в ліску та поймали лиску чорную та чубатую.
3) Животное съ бѣлымъ пятномъ на лбу: корова, собака и пр. Ум. Лисочка.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 361.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЛИСКАВИ́ЦЯ, ЦІ, →← ЛИСК, КУ,